|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Звана вечеря зі смаженими голубами. Галдор Ґвюдйонссон (Галдор Кільян Лакснесс)
Щойно діти перестають бути дітьми, вони стають такими самими чужими, як усі інші люди.
— У що ж ти тоді віриш, Кнуте? — Мені цілком достатньо щебету й цвірінькання птаха, що прилітає сюди до мене на огорожу, можете не сумніватися. Він знає все, що треба знати про світ. Він знає все, що треба, щоб жити на світі. І ніхто не може розповісти більше за нього. Я вірю в птахів. Мабуть, настане час, коли люди стануть птахами, хоча поки що на це мало схоже.
Коли покровителі мистецтва з Рейк’явіка приїжджають до рибальського селища з доповідями про спіритизм, гігієну або політику, то, на їхній великий подив, крім пастора, місцевого судді й лікаря, ніхто не приходить слухати. Їм незрозуміло, чому ці рибалки, які все своє життя борються з боргами й голодом, не поклоняються музам і зовсім не налаштовані вислуховувати довгі нудні промови про велич потойбічного світу.
Узимку я чув, як хтось у котельні наспівує цю мелодію, особливо часто вечорами, коли котел наповнювався на ніч. Хтось співав її знову й знову похмурим голосом, схожим на розтріпаний, кудлатий канат, і на останніх нотах співак ніби забував вдихнути повітря, і звук під кінець зовсім завмирав. Наставала така тиша, що здавалося, людина померла разом із піснею.
Ніколи не буває так спокусливо, як навесні, висунутися з вікна, коли треба сидіти й готуватися до іспитів. Так цікаво спостерігати за всім, що відбувається на вулиці, особливо за всілякими дрібницями, яким починаєш надавати великого філософського значення.