Білий сніг, чорні ворони, М'яка обкладинка, російською

«У такий час людське життя тоншої за млинець.»

«Люди ніби зрозуміли: якщо чуму не запобігти й смерть може чатувати їх у будь-який момент, то краще жити як звичайно й ставитися до всього трохи легше. Іншими словами, якщо вмирати, то живим, а не так, як Чорний Лі, який помер мертвим.»

«Смерті не боялися ті, хто не мав гроша за душею, робітники, виснажені важкими хворобами страждальці, ті, що втратили любих, самотні люди, ті старики, що не мали дітей. Бідняки думали, що, потрапивши в світ іний, зможуть там переродитися в багатіїв. Хворі — що в новому світі позбавляться від немощей, станов здоровими, як плуги, і спритними, як ластівки. Ті, що втратили в тлінному світі любих, мучилися від того, що в цьому житті, хоч би воно й було світлим, без любих — все мрак, лише любий може принести щастя. Самотні старики вважали, що в новому світі матимуть дім, повний дітей та внуків. Ці люди, що не боялися смерті, посеред епідемії демонстрували буйство життя. Вони не шкодували грошей, брали вино й м'ясо, їли й пили з шалену пристрастю. Вони купували шовк і парчу, справляли нові наряди. Вони таскали дрова й вугілля, щоб натопити будинки так, як ніколи раніше не топили. Через таких людей у м'ясників, винотрговців та дровітників торговля йшла в гору.»

«Часом помітиш, як небо затягує й у повітрі починають литати самітні сніжинки, але вскоре сніг завмирає й повертається в небесні краї, очевидно, презираючи людський світ за його приземленість.»