|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Караван до Ваккареса. Алістер Стюарт Маклін
За межами гніву лежить лють, нестримна, некерована, божевільна шаленість. А за нею, далеко за кордонами божевілля, знаходиться область холодної й повної байдужості. Коли людина вступає в цю область (що трапляється з дуже небагатьма), вона перестає бути собою, виходить за межі звичних законів і нормальних почуттів, думок та емоцій, для неї слова «страх», «небезпека», «страждання», «втома» належать до іншого світу, і вона більше не сприймає їхнього значення. Цей стан характеризується незвичайною ясністю розуму, надприродним відчуттям небезпеки й абсолютною зневагою до неї. Але передусім цей стан характеризується крайньою безжалісністю.
Не віряче своїм очам, Ніколсон дивився на неї. — Що ви робите, міс Плендерлейт? — Йому самому його голос здався напруженим і недовірливим. — В'яжу, звичайно. Ви що, ніколи не бачили, як в'яжуть? — В'яжете... — протягнув вражений Ніколсон. — Звісно, в'яжете. — Ніколсон схвально кивнув. — Якщо про це дізнаються японці, то завтра ж попросять перемир'я.
Язики полум'я піднімалися на тридцять-сорок метрів у спокійне, безвітряне небо, утворюючи величезний вогняний стовп, такий світлий, так люто палаючий і бездимний, що був практично невидимий у яскравому сяйві сонця. Це були не просто язики полум'я, а широкий і блискучий потік перегрітого повітря, що звужувався з висотою, вигинаючись і йдучи високо в небо зникаючим блідо-блакитним димом.
— Насолоджуєтесь відпочинком, четвертий? Б'юся об заклад, ви ніколи не думали, отримуючи диплом моряка, що саме він і дасть вам можливість продиратися крізь індонезійські джунглі. — Несвідомо він знизив голос до шепоту: джунглі й усе навколо них дихало ворожістю. — Жах який, правда, сер? — Венньє поворухнувся, біль у ниючих м'язах викликав у нього стогін, але він спробував усміхнутися. — Ці скачучі по деревах Тарзани дають абсолютно хибне уявлення про те, як насправді ходять джунглями.
Коли мова заходить про будівництво імперії та колоніалізм, ми стаємо найкращими у світі. І найгіршими у світі, звісно. Сінгапур — дуже підходяще поле діяльності для найгірших із нас. А наші найгірші гідні подиву. Обрані богом і людьми, з подвійною місією в житті: в найкоротший термін знищити власну печінку й простежити, щоб ті, хто не належить до обраних, постійно пам'ятали про це, пам'ятали, що вони діти Хама й до кінця своїх днів мають залишатися дроворубами та водоносами. Звісно, такі люди — добропорядні християни, постійні відвідувачі церкви, якщо встигають протверезіти до ранкової недільної служби.