|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
Наркотик часу. Філіп Кіндред Дік
Чого вартий політичний стратег, який не заглядає вперед аж до моменту власної смерті? Без цього така людина стане лише черговим Гітлером, який не бажав, аби власна країна його пережила.
— Звісно, — погодився Ерік. — Але якби ти опинився на моєму місці, у тебе була б хвора дружина, безнадійна, без шансів на одужання, ти б її покинув? Чи залишився з нею, навіть якби переніс себе на десять років у майбутнє й напевно знав, що ушкодження, які отримав її мозок, незворотні? Залишитися з нею означало б для тебе... — Я розумію, що ви маєте на увазі, — перервала його машина. — Усе ваше життя звелося б до турботи про неї. — Саме так, — кивнув Ерік. — Я залишився б з нею, — вирішив автомат. — Чому? — Тому що життя складається з реальностей. Покинути її означало б те саме, що заявити: «Я не в силі винести реальність як таку, мені потрібні виключно полегшені умови».
Ерік побачив пародію на свою пошкоджену нервову систему, що простягалася навколо нього. Безліч ліній-нервів стали яскраво-червоними в тих місцях, де через них пройшов наркотик, залишивши свій похмурий слід. Якийсь птах, стерв'ятник бурі, всівся Ерікові на груди й каркав у тиші, що залишилася після вітру, який помчав геть. Гадина не відлітала, Світсент відчував, як її смердючі кігті занурюються в його легені, в грудну клітку, потім у черевну порожнину. Ніщо в ньому не залишилося недоторканим, усе було понівечене. Навіть протиотрута не могла цьому завадити. Йому здавалося, що первозданна чистота тіла не повернеться до кінця життя. Таку ціну змусили його заплатити сили, що правлять світом.
Ти сам не знаєш, чого хочеш, Світсенте. Кожен чоловік, який перебуває в невдалому шлюбі, втрачає здатність розуміти, чого йому хочеться насправді.
— Що ж, такі вже сьогодні подружні стосунки, — знизав плечима Джонас Еккерман. — Узаконена ненависть.