«– Ось і чудово! – обрадувався Сюань-цзан. – Відмінно! Куди ж вони сховалися?»
«– А я звідки знаю? Коли б'ють, то біжать куди очі дивляться.»
«– Як же ти узнав, що розбійники розбіглися? – здивувався танський монах.»
«– Дуже просто, якщо їх головарів побили, то куди їм було дітися?»
«– Як побили?»
«– Дуже просто, – відповідав Чжу Ба-цзе, – зробили у кожного в голові по дві великих дірки!»
«– Скоріше розв'яжи вузол, – наказав танський монах, – дістань кілька монет і побіжи купи десь пластир і мазь.»
«Чжу Ба-цзе став сміятися.»
«– До чого ж ти наївний! Пластир і мазь допомагають лише живим, а мертвих ж вилікуєш?»
«Будда засміявся й сказав:»
«– Ви всі, хоч і володієте великою різноманітною чарівною силою, однак можете лише спостерігати явища, що відбуваються в небесній сфері. Ви не знаєте всіх істот, що мешкають там, і не можете постигнути їх різноманітність.»
«Гуаньїнь стала просити Будду пояснити таку мудру думку.»
«Тоді Будда мовив:»
«– По всій небесній сфері духи поділяються на п'ять груп: духів неба, землі, небожителів, людей і покійників. Є також п'ять видів звірів: панцирні, лускаті, пухнасті, крилаті й членистоноги. Перед нами ж стоять дві істоти, які не належать ні до неба, ні до землі, ні до небожителів, ні до людей, ні до душ покійників. Вони також не є ні панцирними, ні лускатими, ні пухнастими, ні крилатими, ні членистоногими. На світі є ще чотири мавпи, які чинять безлад у світі, але вони не входять у перелічені вище десять розновидностей.»