Стрибок у невідоме, М'яка обкладинка, російською

«— Будь я вашим батьком, фройлейн, — сказав він, — я б заборонив вам читати Ібсена. — Справді? Чому ж? Це — непридатне читання для молодих дівчат? — Не тільки для молодих дівчат, але й для дорослих, — заявив Демба. — Він дає вам спотворену картину світу. Це північна Марліт. — Але це вам доведеться довести. Фройлейн знала цю категорію молодих людей, яким нічого не коштувало повалити кілька авторитетів, аби викликати до себе інтерес сміливими літературними судженнями. — Це було б вам нудно. Нудно це й мені, — сказав Демба. — Мені довелося б вам попередньо пояснити, як дрібні й як дешеві його символи, як усі його люди одурманюються порожніми звуками власних слів. Але кинімо це. Мені нудні літературні суперечки. Скажу ще тільки одне. Усі його люди — безстатеві. — От як? Безстатеві? Фройлейн мало читала Ібсена. Що робити, так рідко виділяється спокійна хвилинка й попадається гарна книга. Крім «Геди Габлер» вона знала ще тільки «Привидів». Але вона вміла поводитися зі своїм скромним багажем і справляти враження особи надзвичайно начитаної й чудово знаючої нову літературу. — А Освальд? — запитала вона. — Його ви також знаходите безстатевим? — Освальд? Тупий кандидат богослужбознавства! Не вірте його поцілункам у сусідній кімнаті! — Станіслав Демба приготувався пожартувати: — Це обман: Ренену цілує в сусідній кімнаті театральний столяр або, може, помічник режисера, але не Освальд.»

«Жінки влаштовані інакше, ніж ви, чоловіки. Вас відштовхує негарна жінка. Але жінка може любити чоловіка навіть тоді, коли він горбатий, або потворний, або дурний. Саме за дурість може жінка любити чоловіка.»

«До жінки потрібно піднімати вгору по чотирьох сходах й із заміраючим серцем дзвонити біля її дверей. І потрібно не застати її вдома, щоб розчарвано спускатися по сходах, тому що тоді тільки відчуваєш, що кохаєш її. Але жінка, яку можна щоразу, як прийде охота, знайти в кафе з такою ж впевненістю, як «Симпліциссімус» чи щоденну газету, втрачає в цінності й стає повсякденним явищем.»

«— Не повинно бути покарань! Покарання — це божевілля. Покарання — це запасний вихід, куди кидається людство, коли виникає паніка. Покарання винне в кожному злочині, який вчиняється й буде вчинено.»