Тедді, М'яка обкладинка, російською

«Я вибрала сукню з уже наявних; вона не дуже подходила до кольчужної сумочки, але була єдиною гарною сукнею, яку я привезла з Далласа й досі не надягала. Синя плісована шифонова коктейльна сукня від Balmain із золотистими намистинками навколо горловини й рукавів. Пишна, що спадає складками й не надто розкута, що сподобалося б Девіду, якби йому коли-небудь щось ще сподобалося у мені. Вкінці я надягнула жакет з рукавом три чверті. Сидячи на пуфику перед дзеркалом у ванній, я намагалася зробити найвищу й найпишнішу зачіску, начесала волосся біля коріння й покропила лаком. М'які й густі локони кольору блідого золота чи пшениці спадали на плечі. Я взяла пензлик для макіяжу й слегка торкнулася його язиком. Провела ним по пиловій поверхні тіней оксамитового коричневого кольору, який завжди нагадував мені кінчики вух сіамської кішки, – і намалювала лінію на повіці від одного кутка до іншого. Закрасила. Приклеїла вії.»

«Я любила свої сукні, сумки й прикраси, лаки для нігтів із золотистими ковпачками, кишенькові дзеркальця, але інколи мені здавалось, що мене обманюють. Кожного разу, купуючи щось нове, я думала про те, наскільки краще це зробить моє життя; ким я стану, набувши цю річ; з якимось відтінком помади піду на ту чи іншу вечерю й як виразно буду виглядати; які сережки чудово підійдуть для тієї чи іншої вечірки й як я буду схожа на Верушку на завтрашньому бранчі, якщо надягну цю сукню від Pucci. Але після першочергового хвилювання, ліки з приводу одержаних компліментів, задоволення від того, що у мене є потрібна річ у потрібний час, що я знайшла цей останній ідеальний шматочок пазла, я залишалась лише зі шкірою сукні, скелетом сережок. Коли година слави минала, я одержувала порожню оболонку річі, про яку так мріяла. І ці останки накопичувались, поки я не виявляла, що живу на сміттєзвалищі колишніх вигаданих версій себе.»

«Сестриця сказала, що океан з'єднує всіх представників людства один з одним, що він охоплює весь світ, торкається всіх, і можна стояти на березі й розмірковувати, що ти біля краю чогось, що з'єднує тебе з братами й сестрами, і ким би ти не була, в цю мить ти вічна, ти не одинока.»

«Тепер я розуміла, що страх мене не полишить. Якщо прийму їхню допомогу, якщо продовжу ховатись, то проведу решту життя, відрізуючи від себе по шматочку, прагнучи пристосуватись, стати м'якою, причесаною, ідеальною, поки одного дня не виявлю в собі фатальний недолік, мармур дасть тріщину, і на цьому моя історія закінчиться.»